| 28 жовтня - день визволення України від нацистських загарбників |
|
|
Воєнні
дії відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22
червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками,
загальні людські втрати України у німецько-радянській війні (Великій Вітчизняній війні) 1941 – 1945
рр. становлять близько 9 мільйонів. Установлення Дня визволення
України від фашистських загарбників має на меті всенародне уславлення
воїнів-переможців, ушанування пам'яті мільйонів полеглих за визволення
української землі, людей, які загинули на окупованій території, у
концтаборах, на фашистській каторзі.
У
1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили
вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них
було розгромлено саме на території України. У ході визволення України –
протягом січня 1943 – жовтня 1944 рр. на території України радянськими
військами було проведено 15 наступальних операцій, із них 11
стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких стали
Воронезько-Харківська (13 січня - 3 березня 1943 р.), Донбаська (13
серпня - 22 вересня 1943 р.), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня - 30
вересня 1943 р.), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого
1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13 липня — 29 серпня 1944 р.). Свого
апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944 рр.
Саме на її території в цей період було зосереджено приблизно половину
діючої Червоної армії. Завершила визволення України Карпатська
операція, що розпочалася 8 вересня 1944 року наступом 1-ї Гвардійської
армії. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня
радянські війська вийшли на сучасний кордон України.Цілком
чи частково на території республіки було зруйновано понад 700 міст і
28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів
людей. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тисяч
промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки
України у війні сягнули 40 %.День визволення України від німецько-фашистських загарбників було засновано Указом глави держави «Про День визволення України від фашистських загарбників»
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала...
Тарас Шевченко- Український Пророк
1865 - У
Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту
відбулося перше публічне виконання Гімну України
«Ще не вмерла України…» на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького.
10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі у віці 47-и років пішов з
життя Тарас Григорович Шевченко,
ідеолог та символ української національної ідеї, творчість якого заклала основи
сучасної української літератури.
Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року у селі Моринці (тепер
Черкаської області) у багатодітній кріпацькій сім'ї. Рано залишившись сиротою,
наймитував. У 1829 році разом з поміщиком Павлом Енгельбардтом, у якого служив
"козачком", переїхав до Вільно (тепер Вільнюс, Литва), а згодом - до
Санкт-Петербурга, де був відданий працювати до майстерні живописця В. Ширяєва.
У Петербурзі Шевченко познайомився з членами української громади І. Сошенком,
Є. Гребінкою, В. Григоровичем, російськими художниками К.Брюлловим,
О.Венеціановим, поетом В.Жуковським. З їх допомогою у 1838 році він був
викуплений з кріпацтва і наступні п'ять років навчався у Петербурзькій академії
мистецтв.
Писати вірші Тарас Шевченко почав у 1836-37 роках; у 1840 р. у Петербурзі
вийшла збірка його поезій "Кобзар", в 1841-у - поема
"Гайдамаки", схвально зустрінуті критиками. Вони принесли Шевченку
славу поета з непересічним талантом. Після закінчення Академії мистецтв
Шевченко повернувся в Україну, де працював у Київській археологічній комісії.
За її завданням їздив Україною, збираючи етнографічний матеріал і замальовуючи
архітектурні та археологічні пам'ятки (увійшли до художньої серії
"Живописна Україна"). Тяжка картина соціального і національного життя
в Україні надихнула поета на написання поем "Сон",
"Єретик", "Кавказ", "І мертвим, і живим, і
ненароджорчості Шевченка, який став
загальновизнаним лідером національного відродження.
У 1846 році Шевченко вступив у Києві до Кирило-Мефодіївського братства,
таємної політичної організації української інтелігенції, яка ставила за мету
національне звільнення України. За участь в роботі братства наступного року
Шевченкеним...", віршів "Заповіт", "Розрита могила".
Цей період мав переломний характер у тво був заарештований, засуджений і засланий у солдати в Оренбурзький
корпус із забороною писати і малювати. Незважаючи на заборону, за десять років
заслання Шевченко таємно написав багато віршів і поем ("Царі",
"П.С,"), два десятка повістей ("Художник"), створив серію
малюнків "Притча про блудного сина".
Після смерті царя Миколи I за клопотанням друзів Шевченка у 1857 році йому
було дозволено повернутись до Петербурга; наступного року Шевченко добився
зняття офіційної заборони на друк своїх творів. У 1860 році вийшло нове видання
"Кобзаря". Останні роки Шевченко багато працював як художник-гравер і
в 1860 році йому було присвоєно звання академік гравюри.
Тяжке багаторічне заслання, душевні переживання і хвороба призвели до
передчасної смерті Тараса Шевченка - 10
березня 1861 року він помер у будинку Академії мистецтв, де проживав
останні роки. 12 березня його було поховано на Смоленському кладовищі у
Петербурзі, а в травні, за заповітом, тіло Шевченка було перевезено в Україну і
поховане у Каневі на Чернечій горі.
